Мне оставалось пять минут до срыва,
До возвращенья к сладости греха.
И вот уже надменно и блудливо
Глаза прищурил опытный нахал,
Бесcтыжий будда, вьется в сладострастии
у ног, и шепчет: "Телка, слазь с креста!"
Надсадно жало высунул из пасти:
"Иди ко мне! Царю ты не чета!"
Чета ли? Царь, мой крест - Твои объятья.
Иду к Тебе, испачкана в грязи,
Чтоб мукою земного сораспятья
Сродниться с Тем, кто сердце мне пронзил.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Искушения, искушения... Враг не дремлет. Мне стихотворение очень понравилось. Смелое, дерзкое. Правда слово "телка" я бы все таки заменила хотя бы на "девка". Благословений Вам, Светлана!
Анастасия Козлова
2007-07-23 05:13:55
Жёстко, но искренне. Очень яркое по подаче и эмоциональное стихотворение. Спасибо!
Храни Вас Господь.
Надежда Дудка
2008-07-17 13:47:40
Слава Богу!!! Мой крест- Твои объятья.
Этого сам не придумаешь. Это откровение. Благословений вам.(Уже не помню где, но встречала Ваше стихотворение "Была" или что-то в этом роде и подумала, почему оно там, а не здесь?)Благословений.
Надежда Дудка
2008-07-17 13:54:16
Слава Богу! Мой крест- Твои объятья. Это откровение. Где-то читала Ваше стихотворение "Была" или что-то в этом роде и подумала, почему оно там, а не здесь? Комментарий автора: Сзади и спереди Ты объемлешь меня, и полагаешь на мне руку Твою.Псалтырь138 А у вас другой крест?
Надежда Дудка
2008-07-18 06:23:47
Он у каждого свой, Светочка, но,как я поняла Вас, мы обычно плачем под крестом(может за редким исключением), но особенно благословенны люди, которые могут сказать:" Да мне больно, но это- Твоя рука, Твои объятья" ...И поблагодарить за них Бога.Вот что я имела в виду. Благословений Вам.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
